События

Місія “Милосердя і Примирення”: УПЦ відвідала українських військовополонених на Сході

Категория: Новости on 27-07-2018, 11:30

      Протоієрей Владислав Діханов, Голова Синодального відділу Української Православної Церкви з соціально-гуманітарних питань:

      "З благословення Його Блаженства Блаженнішого Онуфрія, Митрополита Київського і всієї України, та за рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви з 2015 року здійснюється гуманітарна програма "Місія" Милосердя і Примирення"". І якщо в 2015, в 2016, аж до початку 2017 року основними завданнями було вирішення питань в наданні гуманітарної допомоги у вигляді продуктових наборів, медикаментів, у вигляді гігієнічних наборів, то з кін. 2016 / поч. 2017 року стали реалізовуватися миротворчі плани, що стосуються відвідування військовополонених, сприяння процесу обміну. Протягом усього 2017 року брали участь у відвідуванні військовополонених з обох сторін конфлікту, передачах гуманітарних наборів (продуктової допомоги) і, звичайно, в наданні духовної підтримки. В першу чергу Церква, звичайно, покликана вести людей в Царство Небесне і всякій людині, навіть останньому грішникові допомагати прийти до Бога, примиритися зі своєю совістю, тому що людина, що примирилася із собою всередині, це людина, яка здатна позитивно впливати на власну сім'ю, будувати свою Батьківщину. І ми саме на це сподіваємося, до цього закликаємо. Дана поїздка стала продовженням Місії, яка почалася ще в 2015 році. У нас, нарешті, з'явилася можливість вперше, як виявилося, з української сторони, відвідати українських військовополонених, що перебувають у Луганську.
      Ми дякуємо всім людям, що посприяли цьому процесу, тому що часу на підготовку було критично мало, буквально півтора дня: такі обмеження були поставлені. Ми приїхали до Луганська 22 липня 2018 року, в цей же день ми відвідали Луганське СІЗО, де нам дали можливість поспілкуватися з трьома українськими військовополоненими, військовослужбовцями Збройних Сил України: Романом Фурсовим, Яківом Веремейчиком та Юрієм Євтушком.
      Хоч розмова була нетривалою, але вдалося досить повно поспілкуватися з українськими військовими, які знаходяться поки що в полоні, відчути їх настрій, підтримати, передати листи та привіти від рідних і близьких, також вдалося цим трьом військовослужбовцям передати великі пакети з продуктовими наборами, які були закуплені за місцем.
      Усі ці події відбувалися напередодні святкування 1030-річчя Київської Русі, в знаменний особливий день для всієї нашої країни, всього українського народу. У духовному сенсі ми повинні розуміти, що духовна складова завжди впливала і впливатиме на життя як окремо взятої людини, так і життя цілого народу. Приклади історії тому підтвердження: коли людина віддаляється від Бога, то вона приходить у конфлікт, в першу чергу, з собою, в конфлікт із суспільством, і якщо це траплялося з цілими народами, тоді дуже часто відбувалися катаклізми, війни. Нинішні події є приводом ще раз воскресити у свідомості людей необхідність жити по божественому закону. Чим більше ми будемо дотримуватися цього закону, тим менше буде конфліктів між людьми, менше буде в'язниць, менше сліз буде литися з очей матерів, дружин і дітей.
      Ми сподіваємося, що цей жест Доброї волі стане і добрим знаком, та незабаром буде здійснено обмін військовополоненими. Також маємо надію, що нам вдасться знайти в собі ті людські риси та духовні якості, які зможуть допомогти подолати розкол суспільства, дати нам сили пробачити один одного, бо вступати до нового мирного життя не пробачивши буде складно. Тобто конфлікт потрібно згладжувати всередині себе. І врешті решт, більшість тих людей, з якими мали справу під час поїздки є християнами, або як мінімум такими себе називали, ідентифікували себе з християнством. Відповідно для нас як для християн не порожній звук слова Господні про прощення та навіть любов до ворогів, про те, щоб залишали ми боржником нашим. Сподіваюся, що подолання внутрішніх перешкод, бар'єрів і духовних конфліктів сприятиме діалогу з обміну військовополонених на початку, і потім - мирному врегулюванню військової ситуації в Україні.
      Бажаю всім полоненим якнайшвидшого звільнення і повернення в обійми своїх рідних і близьких”.
 
      Олексій Ковальчук, координатор гуманітарних програм Синодального відділу Української Православної Церкви з соціально-гуманітарних питань:
      "Це перше відвідування СІЗО на території Луганська. Рік тому була перша спроба, але не вдалося отримати дозвіл на відвідування цієї території, тому були тільки на Донецькій території.
      За відчуттям, була деяка настороженість з приймаючої сторони, оскільки це тільки перший візит і люди не знали, з чим вони зіткнуться.
      Оскільки були збори екстрені, нам довелося більшу частину питань, в тому числі отримання благословення на поїздку, погоджувати в телефонному режимі. Єдине, що ми не встигли до виїзду, - додзвонитися до Блаженнішого Владики Онуфрія. І коли ми були вже кілометрів за 100 від Києва, Блаженніший Владика подзвонив отцю Владиславу, дав напутнє слово і благословення, просив передати теплі слова вітання всім в'язням, усім тим людям, які сприяють процесу обміну з обох сторін. Сказав, що "...Церква усіма силами намагається сприяти процесу обміну, але, в першу чергу, ми виконуємо свою духовну місію опікуванням, молитвою та допомогою, служінням справами милосердя своїм ближнім”.
      Для нас це був такий знак особливої ​​милості Божої, отримання благословення у Предстоятеля Церкви вже в дорозі, і тільки ми виїхали з автозаправки, як раптом перед нами на небі розлилася величезна веселка, і ще протягом довгого часу  супроводжувала. Звичайно, ми прийняли це як знак того, що ця поїздка має благословення Боже і що все пройде благополучно.
      За реакцією ув'язнених було видно, що вони не очікували нашого візиту, видно було, що їх не попереджали, що швидше за все, вони були буквально поставлені перед фактом, що ми вже приїхали. Починалося спілкування під телекамерами, але потім ми попросили, щоб нам дали можливість поспілкуватися без камер і мікрофонів, чисто по-людськи, як кажуть, поговорити. І нам була надана ця можливість. Хлопці військовополонені вже відчували себе більш спокійно, розкуто: ми поговорили про сім'ї, про перспективи на майбутнє, плани. Спробували дізнатися, чи є якісь проблеми, і чим ми можемо допомогти. Загалом бесіда-знайомство успішно відбулася. Думаю, що тепла звісточка з Батьківщини дасть свій результат, свій поштовх доброї спрямованості”.
 
скачать dle 11.0фильмы бесплатно

Не будь байдужим

Просимо приєднуватися до добрих справ. Бажаючі допомогти можуть надати допомогу у вигляді перерахувань на рахунок Місія «Синодальний відділ благодійності та соціального служіння» Українскої Православної Церкви ЄДРПОУ 36423695 Рахунок 26009052753840 Банк ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 300711 Або – КАРТА ПриватБанка: 5169 3305 0747 2303 із зазначенням платежу
Комментарии